Терміни
Тривога
Тривога — це стан напруженого очікування, спрямований на невизначену загрозу: на відміну від страху, вона не має конкретного предмета. У філософії тривога розглядається не як збій і не як помилка сприйняття, а як спосіб, у який людині відкривається її власна свобода й скінченність. Її систематичний аналіз належить передусім екзистенційній традиції.
ПРОСТИМИ СЛОВАМИ
Страх завжди має адресу: ви боїтеся собаки, іспиту, висоти. У тривоги адреси немає — щось не так, але що саме, сказати неможливо. Саме тому від неї н е втечеш так, як від конкретної небезпеки: тікати нікуди, бо загроза не в кімнаті й не в предметі, а в самому факті нашого перебування у світі..
ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА
Українське «тривога» має неясне походження, і етимологи досі сперечаються про його корінь; найпоширеніша версія пов'язує його зі значенням поштовху, руху, стану, у якому неможливо залишатися на місці.
Значно прозоріша тут німецька Angst і латинська angustia — «вузькість», «тіснота», від дієслова angere, «стискати». Той самий корінь дав англійське anguish і, через медичну латину, слово «ангіна». Тобто в європейських мовах тривога описана передусім тілесним образом стиснення в горлі й грудях, а не як думка чи оцінка.
ЯК ТРИВОГУ ВИЗНАЧАЛИ ФІЛОСОФИ
Блез Паскаль 1623–1662 · релігійна антропологія
Неспокій людини випливає з її становища між нічим і всім: вона не має власного місця у світі й тому не витримує тиші.
Серен К'єркегор 1813–1855 · екзистенційна думка
Тривога — це запаморочення свободи: стан, у якому людина усвідомлює, що може зробити будь-що, і ніщо зовнішнє її не тримає.
Зигмунд Фройд 1856–1939 · психоаналіз
Тривога — сигнал про загрозу, що насувається; на відміну від переляку, вона є станом очікування, у якому об'єкт залишається невідомим.
Пауль Тілліх 1886–1965 · філософська теологія
Тривога — усвідомлення можливості власного небуття: вона неусувна, бо є не реакцією на щось, а формою самої скінченності.
ЩО ПИШУТЬ СЛОВНИКИ ТА ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
Словник української мови
Неспокій, хвилювання, викликане очікуванням чогось неприємного або невідомого; а також сигнал, що сповіщає про небезпеку.
Філософський енциклопедичний словник
Фундаментальний настрій, у якому людині відкривається її скінченність і свобода; на відміну від страху, не має предметної спрямованості.
Stanford Encyclopedia of Philosophy
Окремої статті про тривогу немає: тема розглядається всередині статей про К'єркегора, Гайдеггера й екзистенціалізм — як настрій, що виявляє структуру існування.
Encyclopaedia Britannica
Стан напруження й побоювання, спрямований на майбутню невизначену загрозу; може бути як звичайною реакцією, так і ознакою розладу.
APA Dictionary of Psychology
Емоція, що поєднує напруження, занепокоєння й тілесні зміни; на відміну від страху, не пов'язана з конкретною ідентифікованою загрозою.