Рене Декарт народився 1596 року в містечку Лає в Турені в родині радника парламенту Бретані. Він навчався в єзуїтському колежі Ла Флеш — одному з найкращих навчальних закладів Європи — і вийшов звідти не лише з блискучою освітою, а й із глибоким розчаруванням. Жодна з наук, окрім математики, не давала, на його думку, справжньої достовірності: в усіх інших галузях мислителі століттями сперечалися між собою. У пошуках практичного досвіду Декарт вступив на військову службу. У листопаді 1619 року, за його власною розповіддю, під час зимівлі в Німеччині йому наснилися три сни, які він сприйняв як знак: для всіх наук має існувати єдиний метод.

Понад двадцять років Декарт прожив у Нідерландах, де було більше свободи для наукової праці й публікацій. У 1633 році, дізнавшись про засудження Галілея, він відклав уже завершений трактат «Світ» і надалі формулював свої погляди значно обережніше. Свою головну працю — «Міркування про метод» — він опублікував у 1637 році французькою мовою, а не латиною, щоб її могли читати не лише вчені. Серед додатків до неї була «Геометрія», у якій Декарт заклав основи аналітичної геометрії; саме звідси походить система координат, яку згодом назвуть декартовою. У 1649 році він прийняв запрошення шведської королеви Христини, погодився проводити для неї уроки о п'ятій ранку в холодному палаці, а вже за кілька місяців помер від запалення легень.