Терміни
Щастя
Щастя — стан здійсненого, вдалого життя, який у філософії розглядають не як настрій, а як підсумок: не те, що людина відчуває зараз, а те, чим виявилося її життя загалом. Головна суперечка традиції точиться довкола одного питання — чи залежить щастя від обставин, чи цілком від того, як людина влаштувала себе.
ПРОСТИМИ СЛОВАМИ
Українське «щастя» і грецька eudaimonía — не зовсім те саме. Питання «чи щасливі ви зараз?» для грека прозвучало б дивно: щастя не буває «зараз», його оцінюють із кінця, як говорять про вдалу подорож уже після повернення. Тому й відповідь на нього виходить не про настрій, а про те, як побудоване життя.
ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА
Українське «щастя» походить від праслов'янського кореня зі значенням «добра частка»: той самий корінь у словах «частка», «участь», «причастя». Щасливий первісно — той, кому дісталася добра доля, тобто той, кому пощастило.
Грецьке eudaimonía складається з eu, «добре», і daímōn: буквально це «той, у кого добрий даймон». Платон у «Тімеї» користується цією будовою слова прямо — людина, яка плекає в собі божественне й тримає свого даймона в належному ладі, і є eudaimon. Латинське felicitas пов'язане з felix, «плідний», «родючий»; beatitudo, яким пізніше перекладали eudaimonía, зсунуло значення вже в бік блаженства.
ЯК ЩАСТЯ ВИЗНАЧАЛИ ФІЛОСОФИ
Платон 428–348 рр. до н. е. · класична філософія
Щасливий той, хто плекає в собі божественне начало й тримає в належному ладі свого даймона: таке життя причетне до безсмертного настільки, наскільки це доступно людині.
Арістотель 384–322 рр. до н. е. · класична філософія
Щастя — діяльність душі згідно з чеснотою, розгорнута на все життя; це не стан і не удача, а те, чим людина зайнята.
Епікур 341–270 рр. до н. е. · епікуреїзм
Щастя — відсутність тілесного болю й душевного сум'яття; для цього потрібно небагато, а більшість страждань походить від зайвих бажань і страху смерті.
Марк Аврелій 121–180 · стоїцизм
Щасливим робить не те, що з тобою відбувається, а те, як ти про це судиш; усе потрібне для доброго життя людина вже має при собі.
ЩО ПИШУТЬ СЛОВНИКИ ТА ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
Словник української мови
Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокої втіхи й радості; а також удача, талан, збіг сприятливих обставин.
Філософський енциклопедичний словник
Поняття моральної свідомості, що позначає стан повноти буття й задоволеності життям, який відповідає уявленню про його призначення.
Stanford Encyclopedia of Philosophy
Розрізняє два вжитки: щастя як психологічний стан і щастя як благополуччя, тобто те, що робить життя добрим для того, хто його живе.
Encyclopaedia Britannica
Стан благополуччя, що характеризується задоволеністю й позитивними емоціями; у філософії — предмет етики, від античних вчень про благо до утилітаризму.
APA Dictionary of Psychology
Емоція радості й задоволеності; у дослідженнях зазвичай операціоналізується як суб'єктивне благополуччя, що вимірюється самозвітом.