Термін
Ідея
Ідея — поняття, яке за дві з половиною тисячі років змінило значення майже на протилежне: у Платона це незмінний зразок, що існує сам по собі, поза будь-чиєю свідомістю; у Новий час — навпаки, вміст свідомості; у буденній мові — вдалий задум. Спільним залиш илося одне: ідея є тим, завдяки чому щось стає зрозумілим.
ПРОСТИМИ СЛОВАМИ
Коли ви кажете «у мене з'явилася ідея», ви маєте на увазі щось своє, що виникло у вашій голові. Для Платона це прозвучало б безглуздо: ідея — якраз те, чого ніхто не вигадує і що існує незалежно від будь-чиєї голови. Історія цього слова — історія того, як воно переїхало ззовні всередину.
ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА
Грецьке idéa походить від дієслова idein — «побачити»; спорідненим є eidos, «вигляд», яким Платон користується як синонімом. Буквально ідея — це вигляд речі, її зримий образ. Латинське species, яким її пізніше перекладали, теж означає «вигляд» і теж походить від дієслова дивитися.
Той самий корінь дав грецьке oida — «знаю», буквально «побачив»: у грецькій знання граматично є результатом бачення. Тобто в основі всього поняття лежить дуже конкретна метафора: знати означає побачити, а ідея — це те, як річ виглядає для розуму. Платонівський світ ідей — не абстракція, а буквально те, що видно розумовим зором.
ЯК ІДЕЮ ВИЗНАЧАЛИ ФІЛОСОФИ
Платон 428–348 рр. до н. е. · класична філософія
Ідея — незмінний зразок, завдяки якому річ є тим, чим вона є. Вона реальніша за річ: річ псується, а ідея кола не псується ніколи.
Арістотель 384–322 рр. до н. е. · класична філософія
Форма не існує окремо від речі: вона в самій речі й робить її тим, чим вона є.
Джон Локк 1632–1704 · емпіризм
Ідея — усе, що є предметом мислення: відчуття, образ, поняття. Усі ідеї походять із досвіду, вроджених серед них немає.
Джордж Берклі 1685–1753 · емпіризм
Існувати означає бути сприйнятим: речі є сукупностями ідей, і припускати за ними ще якусь матерію немає жодних підстав.
ЩО ПИШУТЬ СЛОВНИКИ ТА ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
Словник української мови
Думка, поняття, уявлення про щось; основна думка твору; задум, план, намір.
Філософський енциклопедичний словник
Форма осягнення дійсності в думці; у Платона — самостійна сутність, у Новий час — зміст свідомості, у Канта — регулятивний принцип.
Stanford Encyclopedia of Philosophy
Розглядає ідею передусім історично — як термін із різними значеннями в різних системах — і застерігає, що вживати його поза контекстом конкретної системи некоректно.
Encyclopaedia Britannica
У філософії — розумовий образ або поняття; у платонізмі — вічний і незмінний архетип речі.
APA Dictionary of Psychology
Ментальна репрезентація об'єкта, події або відношення; у когнітивній психології досліджується як концепт.