Філософи
Томас Гоббс — філософ, який вивів державу зі страху
Роки життя: 1588–1679
Епоха: Англійська громадянська війна, Республіка, Реставрація
Напрям: Матеріалізм; теорія суспільної угоди
Ключові твори: «Левіафан», «Про громадянина»
Головна ідея: Без спільної влади життя людей перетворюється на війну всіх проти всіх.
Гоббс написав свою головну книгу про державу в час, коли англійці вбивали одне одного через питання, на які не існувало остаточних відповідей. Його висновок не влаштовував жодну зі сторін: люди підкоряються владі не тому, що вона священна чи справедлива, а тому, що без влади альтернатива — громадянська війна — ще гірша.
КОРОТКЕ БІО
Гоббс народився 1588 року, за переказом — передчасно, коли його мати почула звістку про наближення іспанської Армади. Згодом він писав, що народився разом зі страхом, і перетворив це на формулу власної долі. Після Оксфорда майже все життя він був пов'язаний із родиною Кавендішів — працював вихователем і секретарем, що дало йому доступ до бібліотеки, дозвілля та можливість багато подорожувати континентом. Там він зустрічався з Галілеєм, увійшов до кола Мерсенна й написав одне із заперечень до «Медитацій» Декарта — їхня суперечка була гострою.
У 1640 році, передчуваючи політичну бурю, Гоббс виїхав до Парижа й прожив там одинадцять років, деякий час викладаючи математику майбутньому Карлу II. «Левіафан», опублікований 1651 року, посварив його майже з усіма: роялістів обурив висновок, що обов'язок підданого припиняється, коли влада вже не здатна його захищати; церковників — матеріалізм і його трактування Святого Письма. Гоббс повернувся до Англії й зумів порозумітися з новим режимом. Після Реставрації король призначив йому пенсію, але заборонив публікувати політичні твори. Гоббс помер у віці дев'яноста одного року.
ГОЛОВНІ ІДЕЇ
Природний стан
Це не опис історичної епохи, а мисленнєвий експеримент: приберімо спільну владу — і подивімося, що залишиться. Люди приблизно рівні за силою, отже, кожен здатен убити кожного; благ не вистачає на всіх; а головне — ніхто не має гарантій щодо намірів сусіда. Навіть мирна людина змушена бути готовою вдарити першою, бо не знає, чого чекати від іншого. Так виникає стан, який Гоббс називає війною всіх проти всіх, а життя в ньому описує як самотнє, бідне, мерзенне, звіряче й коротке.
Проста перевірка: не питайте, чи люди добрі за природою. Спитайте, як поводитиметеся ви, якщо гарантій безпеки немає ні в кого — включно з вами.
Угода і суверен
Межа покори
Вихід один: люди одночасно відмовляються від права на все й передають його одній інстанції, яка відтепер має монополію на примус. Держава у Гоббса — не природний організм і не Божий задум, а штучна конструкція, «штучна людина», створена самими людьми заради власного порятунку. Саме це зображено на знаменитій гравюрі до «Левіафана»: тіло велетня складається з безлічі дрібних людських фігур — держава буквально зібрана з тих, хто їй підкоряється.
Найпарадоксальніше в Гоббса те, що суверен у нього майже необмежений, але не безумовний. Обов'язок підкорятися існує доти, доки влада здатна забезпечувати безпеку; щойно ця здатність зникає, зникає й підстава для покори. Право захищати власне життя залишається невідчужуваним: засуджений не зобов'язаний сприяти власній страті. Саме ці висновки згодом розчарували тих, хто спершу побачив у Гоббсі лише теоретика абсолютної влади.
КЛЮЧОВІ ТВОРИ
«Левіафан»
Чотири частини: про людину, про державу, про християнську державу й про «царство темряви». 1651 рік. Головна праця, з якої починається сучасна політична теорія.
«Про громадянина»
Латинський виклад політичної теорії, компактніший і раніший за «Левіафана». 1642 рік.
«Про тіло» і «Про людину»
Частини задуманої єдиної системи, у якій політика виводилася б із фізики й антропології. Задум залишився незавершеним.
«Бегемот»
Розбір причин громадянської війни. За життя автора публікацію заборонили.
ЦИТАТИ З КОНТЕКСТОМ
«Життя людини самотнє, бідне, мерзенне, звіряче й коротке.»
Контекст: Найцитованіша фраза «Левіафана» — і майже завжди вирвана з контексту. Це опис не людства взагалі, а гіпотетичного стану без спільної влади.
«Людина людині вовк.»
Контекст: Формула належить не Гоббсу, а римському комедіографу Плавту. Гоббс наводить її у присвяті до «Про громадянина» — і одразу поруч ставить другу: людина людині бог. Обидві, за ним, правдиві, просто про різне: перша про стосунки держав, друга про громадян усередині держави.
«Угоди без меча — лише слова.»
Контекст: Стисла відповідь на питання, чому домовленостей і моралі недостатньо. Обіцянка виконується не тому, що дана, а тому, що є сила, здатна змусити її виконати.
ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО СЬОГОДНІ
Гоббс одним із перших побудував теорію держави без посилання на Бога, традицію чи наперед заданий природний порядок — виходячи передусім із інтересу тих, ким правлять. Питання, яке він поставив, відтоді нікуди не зникло: що саме робить владу обов'язковою особисто для мене? Усі подальші відповіді — від Локка до сучасних теорій легітимності — так чи інакше сперечаються з його версією проблеми.