Термін
Знання
Знання — це переконання, яке є істинним і має достатню підставу: сама лише впевненість знанням не є, як не є ним і випадково вгадана істина. Розділ філософії, що займається знанням, називається епістемологією, і головне питання в ньому не про те, що саме ми знаєм о, а про те, за яких умов узагалі можна сказати, що ми щось знаємо.
ПРОСТИМИ СЛОВАМИ
Уявіть, що ви навмання назвали рахунок матчу — і вгадали. Ви знали чи вам пощастило? Відповідь очевидна: пощастило. Отже, знання — це не просто «влучив у правильну відповідь». Потрібно ще, щоб у вас була підстава — і щоб саме вона привела вас до цієї відповіді, а не збіг.
ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА
Українське «знати» походить від праіндоєвропейського кореня, який дав грецьке gignōskō, латинське cognoscere, англійське know і німецьке kennen. Той самий корінь у словах «знак», «ознака», «знайомий»: знати первісно означало впізнавати й відрізняти одне від іншого.
Грецьке epistēmē буквально означає «стояння над» чимось — тверду позицію, володіння предметом. Латинське scientia походить від scire, «розрізняти», «вміти відділити одне від іншого». Тобто три мовні лінії описують знання трьома різними образами: розпізнавання, стійка позиція, розрізнення — і жодна з них не говорить про накопичення.
ЯК ЗНАННЯ ВИЗНАЧАЛИ ФІЛОСОФИ
Платон 428–348 рр. до н. е. · класична філософія
Знання — істинна думка з обґрунтуванням: сама лише правильна думка знанням не є, бо вона не тримається й може змінитися без причини.
Арістотель 384–322 рр. до н. е. · класична філософія
Знати щось означає знати його причину й розуміти, що воно не може бути інакшим; від досвіду знання відрізняється тим, що дає загальне, а не окреме.
Джон Локк 1632–1704 · емпіризм
Знання — сприйняття зв'язку або невідповідності між нашими ідеями; самі ж ідеї цілком походять із досвіду.
Іммануїл Кант 1724–1804 · трансцендентальна філософія
Знання виникає лише там, де чуттєвий матеріал підведено під поняття розсудку: поняття без споглядань порожні, споглядання без понять сліпі.
ЩО ПИШУТЬ СЛОВНИКИ ТА ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
Словник української мови
Обізнаність у чомусь, наявність відомостей про когось або щось; сукупність відомостей у якійсь галузі.
Філософський енциклопедичний словник
Форма духовного засвоєння дійсності, результат пізнання, що має істиннісну оцінку й обґрунтування.
Stanford Encyclopedia of Philosophy
Розрізняє знання-що (пропозиційне), знання-як (уміння) і знання за знайомством; філософські суперечки стосуються майже виключно першого.
Encyclopaedia Britannica
Обізнаність, здобута через досвід або навчання; у філософії — істинне обґрунтоване переконання, умови якого залишаються предметом суперечок.
APA Dictionary of Psychology
Сукупність відомостей, збережених у пам'яті й доступних для використання; розрізняють декларативне знання й процедурне.