Терміни
Самосвідомість
Самосвідомість — здатність робити себе предметом власної уваги: усвідомлювати не лише світ, а й те, що ти його усвідомлюєш, і відносити переживання до себе. На відміну від свідомості, яка є просто наявністю досвіду, самосвідомість передбачає поворот: досвід звертається на самого себе.
ПРОСТИМИ СЛОВАМИ
Ви бачите чашку — це свідомість. Ви помічаєте, що дивитеся на чашку, і що вона вам чомусь неприємна, — це вже самосвідомість. Уся різниця в одному кроці назад. Саме цей крок відрізняє переживання від можливості про нього подумати, і саме з нього починається все, що людина знає про себе.
Походження слова
Українське «самосвідомість» — калька з німецького Selbstbewusstsein, складеного з selbst («сам») і Bewusstsein («свідомість»); саме німецьке слово побудоване від bewusst, «усвідомлений», спорідненого з wissen — «знати». Термін пізній: у філософії він закріплюється лише у XVIII столітті, разом із німецьким ідеалізмом.
Показова дрібниця: англійське self-consciousness несе побічне значення сором'язливості й ніяковості. Мова зафіксувала те саме, що описав Сартр: звернути увагу на себе часто означає відчути на собі чужий погляд. У німецькій і українській цього відтінку немає — там слово залишилося суто технічним.
ЯК САМОСВІДОМІСТЬ ВИЗНАЧАЛИ ФІЛОСОФИ
Рене Декарт 1596–1650 · раціоналізм
Мисляча річ усвідомлює власні акти безпосередньо: усе, що відбувається в мені, я усвідомлюю вже тим, що воно в мені відбувається.
Джон Локк 1632–1704 · емпіризм
Особу робить тією самою неперервність свідомості: я той самий рівно настільки, наскільки усвідомлюю себе тим.
Іммануїл Кант 1724–1804 · трансцендентальна філософія
«Я мислю» має бути здатним супроводжувати всі мої уявлення: це не спостереження за собою, а умова, за якої досвід узагалі стає чиїмось.
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель 1770–1831 · німецький ідеалізм
Самосвідомість не досягається наодинці: вона існує лише тоді, коли її визнає інша самосвідомість.
ЩО ПИШУТЬ СЛОВНИКИ ТА ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
Словник української мови
Усвідомлення людиною самої себе, свого становища й інтересів; також усвідомлення народом своєї спільності та єдності.
Філософський енциклопедичний словник
Усвідомлення суб'єктом самого себе, своїх дій і станів; форма свідомості, спрямована на власного носія.
Stanford Encyclopedia of Philosophy
Розрізняє мінімальну самосвідомість, вбудовану в будь-яке переживання як його належність комусь, і рефлексивну, у якій людина спеціально звертається до себе.
Encyclopaedia Britannica
Усвідомлення себе як окремої істоти з власними станами й межами; у психології — етап розвитку, у філософії — умова пізнання.
APA Dictionary of Psychology
Стан усвідомлення себе як об'єкта уваги; у побутовому вжитку — також ніяковість від відчуття, що на тебе дивляться.