Терміни
Стоїцизм
Стоїцизм — філософська школа, заснована в Афінах близько 300 року до н. е., за якою благо й зло полягають виключно в наших судженнях і вчинках, а не в зовнішніх обставинах. Головна практична настанова школи — розрізняти те, що в нашій владі, і те, що поза нею, і не витрачати сил на друге. Крім етики, стоїцизм мав розроблену логіку й фізику, які сьогодні майже не згадують.
ПРОСТИМИ СЛОВАМИ
Стоїцизм не вчить нічого не відчувати. Він вчить розрізняти: сама подія нейтральна, а страждання додає наше судження про неї. Тому робота йде не з подіями, яких ви не обираєте, і навіть не з емоцією на піку, а з судженням — до того, як воно затвердилося й перетворилося на реакцію.
ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА
Назва школи не має жодного стосунку до стійкості. Вона походить від грецького stoá — критої колонади, портика. Зенон викладав у Строкатому портику на афінській агорі, розписаному батальними сценами, і його учнів спершу називали просто «людьми з портика».
Сучасне «стоїчно перенести» — результат пізнього зсуву в три кроки: спершу назва місця, потім школи, і лише потім риси характеру, з якою школу почали ототожнювати. Слово, яке сьогодні означає терпіння, спочатку означало адресу.
ЯК СТОЇЦИЗМ ФОРМУЛЮВАЛИ ЙОГО ПРЕДСТАВНИКИ
Зенон Кітійський бл. 334–262 рр. до н. е. · засновник школи
Мета життя — жити узгоджено з природою, тобто з розумом, який пронизує весь світ; чеснота самодостатня для щастя, і нічого більше не потрібно.
Хрисипп бл. 280–207 рр. до н. е. · Рання Стоя
Афекти не є сліпими поштовхами: це хибні судження, з якими розум погодився. Отже, їх можна виправляти, а не лише стримувати.
Сенека бл. 4 р. до н. е. — 65 р. н. е. · Пізня Стоя
Філософія не є риторичною вправою: це щоденна практика. Головний ресурс людини — час, і саме його вона роздає найбезтурботніше.
Епіктет бл. 50–135 · Пізня Стоя
Одне в нашій владі, інше — ні. Наші судження, прагнення й дії — наші; тіло, майно, репутація й чужа думка — ні. Свобода починається з цього розрізнення.
ЩО ПИШУТЬ СЛОВНИКИ ТА ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
Словник української мови
Напрям античної філософії, що проповідував незворушність і покірність долі; переносно — мужність і твердість у життєвих випробуваннях.
Філософський енциклопедичний словник
Учення елліністичної та римської філософії про життя згідно з природою й розумом, у якому чеснота є єдиним благом, а зовнішні речі — байдужими.
Stanford Encyclopedia of Philosophy
Розрізняє стоїцизм як історичну школу з розробленими логікою, фізикою й етикою — і сучасний стоїцизм як практику самодопомоги, що спирається лише на етичну частину.
Encyclopaedia Britannica
Школа, заснована Зеноном близько 300 р. до н. е.: людина має жити згідно з розумним ладом світу й зберігати незворушність щодо того, що від неї не залежить.
Oxford Dictionary of Philosophy
Позиція, за якою чеснота є єдиним справжнім благом, а зовнішні блага — переважними, але не необхідними для щасливого життя.