Терміни
Влада
Влада — здатність одного суб'єкта визначати поведінку інших, у тому числі всупереч їхньому бажанню. У філософії питання про владу одразу розпадається надвоє: як вона фактично діє і що робить її законною. Друге називають легітимністю — і саме воно відрізняє владу від простого насильства, яке теж змушує, але підстави не має.
ПРОСТИМИ СЛОВАМИ
Грабіжник із ножем теж змушує вас робити те, чого ви не хочете. Але це не називають владою — це називають нападом. Різниця не в силі й не в результаті, а в тому, чи стоїть за ви могою підстава, яку визнають і ті, до кого вона звернена. Практично вся політична філософія виросла з питання, звідки така підстава береться.
ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА
Українське «влада» походить від праслов'янського кореня зі значенням «володіти, панувати» — того самого, що дав «володіти», «володар», «волость» і другу частину імен на -влад. Первісне значення пов'язане з розпорядженням землею й майном, а не з політикою: панувати означало передусім мати щось у своєму розпорядженні.
Латинська традиція розводила два слова, які українська звела в одне. Potestas — це фактична сила й повноваження посади; auctoritas — вага, здатність домогтися, щоб до тебе прислухалися без жодного примусу. Римляни розрізняли їх свідомо: сенат мав auctoritas, магістрати — potestas. Європейські мови це розрізнення значною мірою втратили, і разом із ним втратилася можливість коротко сказати, чого саме бракує тій чи іншій владі.
ЯК ВЛАДУ ВИЗНАЧАЛИ ФІЛОСОФИ
Платон 428–348 рр. до н. е. · класична філософія
Правити мають ті, хто здатен бачити благо: влада є знанням, а не силою, і передавати її треба за здатністю, а не за походженням чи жеребом.
Арістотель 384–322 рр. до н. е. · класична філософія
Влада виникає не з насильства, а зі спільного життя: людина за природою істота полісна, а форми правління різняться тим, чиєму благу вони служать.
Томас Гоббс 1588–1679 · теорія суспільної угоди
Влада виникає з угоди, у якій усі одночасно відмовляються від права на все; вона обов'язкова доти, доки здатна забезпечувати безпеку.
Джон Локк 1632–1704 · емпіризм, класичний лібералізм
Влада існує лише за згодою тих, ким правлять, і лише задля захисту життя, свободи й майна; порушуючи цю умову, вона втрачає підставу.
ЩО ПИШУТЬ СЛОВНИКИ ТА ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
Словник української мови
Право керувати державою, політичне панування; а також право й можливість розпоряджатися кимось або чимось.
Філософський енциклопедичний словник
Здатність і можливість суб'єкта здійснювати свою волю, впливати на діяльність і поведінку інших за допомогою авторитету, права, насильства чи інших засобів.
Stanford Encyclopedia of Philosophy
Розрізняє владу як здатність щось робити, владу над кимось і структурну владу, вбудовану в порядки й не належну нікому конкретно.
Encyclopaedia Britannica
Здатність впливати на поведінку інших; у політичній теорії — центральне поняття, тісно пов'язане з авторитетом і легітимністю.
Oxford Dictionary of Philosophy
Розділяє power як фактичну здатність, authority як визнане право і legitimacy як підставу цього визнання; ці три речі не збігаються.