Термін
Я
«Я» — поняття про того, кому належать переживання: єдиний носій досвіду, який залишається тим самим, поки сам досвід змінюється. Головна суперечка у філософії точиться не про властивості цього «Я», а про те, чи є воно взагалі окремою сутністю — чи лише формою, у якій організований потік переживань, без жодного власника за ним.
ПРОСТИМИ СЛОВАМИ
Ви той самий, ким були в десять років? Клітини замінилися, погляди змінилися, більшість спогадів стерлася. І все-таки щось змушує вас казати «я» про ту дитину. Питання в тому, чи є це «щось» реальною річчю — чи просто звичкою мови й зв'язністю пам'яті, яку ми приймаємо за річ.
ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА
Украинское «я» происходит от праславянского корня, давшего старославянское «азъ», латинское ego, греческое egō и немецкое ich. Это одно из древнейших слов индоевропейских языков — и одно из немногих, почти не изменившихся по назначению.
Латинское ego вернулось в европейские языки уже как термин — преимущественно через переводы Фрейда, где оно обозначает не «я» вообще, а одну из трёх инстанций психики. А немецкое das Ich, буквально «то Я», показывает решающий шаг всей темы: как только местоимение получает артикль, оно перестаёт быть способом говорить о себе и превращается в предмет исследования.
ЯК «Я» ВИЗНАЧАЛИ ФІЛОСОФИ
Рене Декарт 1596–1650 · раціоналізм
«Я» — річ мисляча, існування якої неможливо піддати сумніву: навіть помиляючись у всьому, я мушу бути, щоб помилятися.
Джон Локк 1632–1704 · емпіризм
Особу робить тією самою не субстанція, а неперервність свідомості: я той самий рівно настільки, наскільки пам'ятаю себе тим.
Девід Юм 1711–1776 · емпіризм
Скільки б я не заглядав у себе, я не знаходжу жодного «я» — лише сприйняття, які змінюють одне одного. Це пучок вражень, а не річ.
Іммануїл Кант 1724–1804 · трансцендентальна філософія
«Я мислю» має бути здатним супроводжувати всі мої уявлення: це не предмет досвіду, а умова, за якої досвід узагалі складається в чийсь.
ЩО ПИШУТЬ СЛОВНИКИ ТА ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
Словник української мови
Займенник, яким мовець позначає самого себе; у значенні іменника — особистість, індивідуальність, самосвідомість людини.
Філософський енциклопедичний словник
Поняття, що позначає самототожність суб'єкта, його здатність відносити переживання до себе й відрізняти себе від іншого.
Stanford Encyclopedia of Philosophy
Розводить кілька окремих питань: що робить особу тією самою в часі, що є суб'єктом досвіду і чи є самість чимось більшим за сукупність психічних станів.
Encyclopaedia Britannica
Усвідомлювана людиною єдність її психічного життя, яка вирізняє її з-поміж інших і зберігається в часі.
Oxford Dictionary of Philosophy
Сукупність уявлень людини про себе — включно з тілесним образом, рисами, цінностями й соціальними ролями; вивчається як self-concept.